ОДНОПЛЕМІ́ННИК, а, чол. Той, хто належить до одного з ким-небудь племені, народу. Сам тутешній гуцул, Дідушок, проте, помітно відрізнявся від одноплемінників (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 8); Усі члени племені кочували разом і вважались родичами: кожний член племені називав свого одноплемінника «братом» (Історія середніх віків, 1955, 45).
ОДНОПЛЕМІННИК
Тлумачення слова