ОБВОДИТИ

ОБВО́ДИТИ, джу, лиш, недок., ОБВЕСТИ, веду, ведеш, док.

1. перех. Ведучи кого-небудь, обходити з ним навколо чогось. Як одчитували молитви, то і вона мов гасла, так що як прийшлося обводити круг стільця, так вона вже і не змогла сама по собі йти (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 354); Під звуки музики й гучних привітань Капуста і Тетяна обводять молодих навколо всієї палати (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 198);
//  Ведучи м’яч, шайбу, обходити супротивника (у футболі, хокеї тощо). Гравець обвів суперника.

2. неперех., рідко перех. Робити круговий рух навколо чого-небудь (рукою, пальцем і т. ін.). Семен затиснув в грубі і чорні пальці цигарку, а праву руку підняв, обвів нею круг шиї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378);
//  Роблячи круговий рух (рукою), вказувати на кого-, що-небудь. Повернулась [Зубиха] на одній позі проти сонця тричі, зашепотіла щось таке собі нищечком, обвела рукою туди, де село (Квітка-Основ’яненко, II, 1950, 211); Вона обвела рукою степ, де світлий океан марева розлився (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8).
♦ Обводити (обвести) поглядом (зором, очима) — дивитися, оглядати, роздивлятися. Капітан підняв очі і, якось безтямно обводячи ними по кімнаті, промовив майже шепотом: — Пішов! (Іван Франко, VI, 1951, 411); Великими сірими очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (Ціона, Назустріч.., 1958, 82); Стулила [Тони] злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (Степан Васильченко, II, 1959, 313).

3. перех. Закріплювати щось навколо чого-небудь; обмотувати, обв’язувати. Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний, III, 1954, 178); На остачу ситцю набрав по сімсот. Аж десять аршин.. Мішок та ще ж і набитий — як-як зав’язкою обведеш… (Андрій Головко, I, 1957, 162).

4. перех. Те саме, що оточувати 2, 3. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Там, де гули громи ворожі, ..з дротів колючих огорожі картоплю її гречку обвели (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 138).

5. перех. Окреслювати що-небудь замкненою лінією. Давид сідає навпочіпки і рукою рівно обводить латку снігу (Михайло Стельмах, I, 1962, 145); Він ставив завдання, висотки обводив (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 156);
//  Обрамляти, оздоблювати кругом чим-небудь. Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами 1 візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Тарас Шевченко, II, 1963, 63); Усюди в нас хати.. Мажуть, білять дівчата І обводять каймою (Микола Нагнибіда, Степ.., 1958, 73).

6. перех., перен., розм. Уводити в оману, обдурювати, ошукувати кого-небудь. — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвавсь до його Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Із Тихоном дочка стрічається, щоб не каялася! Тихін обведе не одну, окрутить (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 48).
♦ Обводити (обвести) навколо (круг, кругом) пальця див. палець.