ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обумовити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (Максим Рильський, III, 1956, 155); Він розповідає не про те, що було, а вголос мріє про те, що, може, буде, і тому кожна його думка обумовлена слівцем «може» (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 264).
ОБУМОВЛЕНИЙ
Тлумачення слова