ОБОЄ

ОБО́Є, обох, числ., збірн. Уживається на означення двох названих або відомих осіб різної статі, роду; і він, і вона. Батько наш був дуже добрий; жалував нас обох рівно, і брата й мене (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Соломія вхопила за гіллячки, Остап придержав пліт — і обоє вискочили на берег (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 355);
//  Уживається на означення двох названих або відомих недорослих істот, малят (дітей, звірят і т. ін.). Мало хто здоровіший знайдеться в селі за Свирида Яковлевича, а от ні його сила, ні його прості риси обличчя не передалися дітям — обоє, крапля в краплю, пішли в матір (Михайло Стельмах, II, 1962, 105);
//  Уживається на означення двох однакових предметів, назва яких має форму середнього роду або лише множини. [Маша:] Заплющ одне око… [Оксана:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (Іван Микитенко, I, 1957, 243); Обоє дверей;
//  Уживається на означення двох названих або відомих осіб однієї статі; обидва, обидві. Та й зареготалися обоє [парубки], як два бики заревли на все поле (Панас Мирний, I, 1954, 83); Обоє, і писар і старшина, вивалилися з саней у сніг (Степан Васильченко, I, 1959, 129); Побачивши, що Марина стоїть серед кімнати, Ліда схопила її в обійми.., і вони обоє впали в м’яку теплу постіль (Любомир Дмитерко, Наречена. 1959, 169).
 Дивитися обома — бути уважним, пильним. Митько поставив на греблі одного [хлопця], ще й пальцем застеріг: дивитись, мовляв, обома (Андрій Головко, I, 1957, 367); Обоє рябоє, зневажл. — один другого вартий.