ОБКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИ́ТИ, курю, куриш, док., перех.
1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 413); Перед сном Маша, взявши тліючу головешку, обкурила в наметі димом, щоб повиганяти геть комарів (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 88); Папія схопив своє кадило, пройшов з ним по палаті.., обкурив царя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 147).
2. Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів. Дерев’яні підпірки, в тріщинах яких можуть зимувати гусениці, обкурюють сіркою (Захист рослин.., 1952, 428).
3. Покривати сажею, кіптявою. Поїзд шпарко біг, ресори м’яко гойдали, рука хибила й огонь сірника ковзнув по цигарці, обкуривши її сизою кіптявою (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 295).
4. Спричинювати появу жовтизни на поверхні чого-небудь від куріння.
5. Курінням робити зручнішим для користування (люльку, мундштук).
6. розм. Обвівати, обсипати (снігом, пилом і т. ін.).