ОБКРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБКРУТИТИ, учу, утиш, док., перех.
1. Обмотувати, обвивати що-небудь чимось або щось навколо чого-небудь. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (Ільч, Козацьк. роду.., 1953, 23); Миттю він закинув стьожку за стовпчик кроваті [ліжка], миттю обкрутив кругом шиї (Панас Мирний, I, 1954, 363); Мартинюк.. обкрутив рушник навкруг шиї.. і подався додому снідати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 22).
2. Обпиваючи, обплітаючи, покривати собою яку-небудь поверхню. Чорна густа коса обкручувала голову (Нечуй-Левицький, I, 1956, 382); * Образно. Він почув, як його душу холодною гадюкою обкручувала тривога (Іван Франко, III, 1950, 290); Справи — як та нитка з клубка, вимотуються щодня, безконечним плетивом обкручуючи його (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 22).
3. перев. док., перен., розм. Увести в оману; обдурити. — Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, — з жалем промовив Михайло. — Обкрутять тебе, ідоли… (Петро Колесник, Терен.., 1959, 171); — А ловко ми їх обкрутили, пане сотнику. Скільки добра, і все на двох (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 111);
// Підкоряючи своєму впливові, схилити до одруження. В театрі, де вона працювала, одверто говорили, що «ота бісова дівка таки обкрутила хлопця і оженила на собі» (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 177).
♦ Обкручувати (обкрутити) навколо (круг, кругом і т. ін.) пальця див. палець.
4. розм. Одружувати, вінчати. Не забарились і їх [сотника з Солохою] обкрутити (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 217); — Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’яс ниці й обкрутимо! (Остап Вишня, I, 1956, 11).
5. розм. Крутити кого-, що-небудь навколо себе. Він так обкрутив її кругом себе, що на бідній бурлачці затріщала свита (Нечуй-Левицький, II, 1956, 210); — Ой, сестричка ж у мене! — обкрутила її навколо себе Ліза (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 129);
// Повертати кругом; обертати на місці. Загорнувся [Йоганес] в плащ.., обкрутив ключ в замку й пішов (Ольга Кобилянська, III, 1956, 411).
6. перев. док., розм. Надійно, вигідно влаштувати яку-небудь справу. Вийшовши з хати Онисі, Корній Корито, занепокоєний, зупинився на вулиці. Ну, здається, обкрутив дільце (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 159).
7. тільки док., на чому, розм. Те саме, що об’їздити 1 3. — У начальства машини: поки на велосипеді обкрутиш колгосп, воно в двох побуває (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 14).