ОБІДНЯ

ОБІ́ДНЯ, і, жін. Відправа в православній церкві, яку служать у першій половині дня, до обіду. [Степанида:] Ти б он подивилась на батька, як він стоїть у церкві та цілісіньку обідню, сердешний, вихитає головою та все молитви шепче… (Марко Кропивницький, I, 1958, 120); Була неділя. У брянських церквах дзвонили до обідні (Анатолій Шиян, Вибр.. 1947, 22).
♦ Псувати (зіпсувати) обідню кому і без додатка, заст. — заважати, шкодити кому-небудь у якійсь справі. Тадей Станиславович торкнувся рукою плеча Левченка: — Зіпсував обідню старий донощик. І чарки по-людськи не допив (Михайло Стельмах, I, 1962, 330).