ОББІ́ГАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. Бігаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін. Сам собі, було, і обідати варю, і коня напуваю, і чоботи латаю, і ще скрізь оббігаю та назирну (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 244); Муся оббігала всі знайомі місця в саду, побувала на лузі біля річки (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 24).
ОББІГА́ТИ, аю, аєш, недок., ОББІГТИ, оббіжу, оббіжиш, док.
1. перех. і неперех. Біжучи навкруги чого-небудь, описувати замкнуте коло. Він швидко оббігає навкруги будинку і зустрічає її на другому розі (Вадим Собко, Любов, 1935, 48); Соломія оббігла навкруги хату, заглянула в повітку — коня й воза нема (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380); * Образно. Радіохвилі оббігли навколо всієї земної кулі… (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 13);
// Бігцем обгинати, обминати кого-, що-небудь. Вони мовчки оббігають паркан, а я вже чекаю на них у сараї під бричкою (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 43); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то справа, то зліва (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 267);
// Обганяючи, переймати, перехоплювати кого-небудь. На обрії.. замаячили постаті.. Це ж не кіннотники, що оббігти хочуть ворога, — вони махають руками, як вітряки (Юрій Яновський, I, 1958, 143);
// Пробігати кружним шляхом поза чим-небудь. В одну мить оббіг він поза дворами і наздогнав її на зеленому взгір’ї (Нечуй-Левицький, I, 1956, 189); Жеребець оббіг аж поза старою стайнею, кілька раз заіржав (Іван Ле, Історія радості, 1947, 177);
// перен. Проходити певний, звичайно усталений шлях, цикл (про планети, годинникову стрілку і т. ін.). Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, — Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях (Володимир Самійленко, I, 1958, 79); Молодий місяць швидко оббіг небо і подався спочивати (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 65); Стрілка годинника вже встигла оббігти весь циферблат, а ми все летимо (Радянська Україна, 7.III 1963, 4);
// Протікаючи, круто завертати навколо чого-небудь, у чомусь (про річку, струмінь води); обтікати. Не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Панас Мирний, IV, 1955, 313); Трубами і трубками оббігатиме [вода] компресор, щоб потім виллятися геть (Микола Трублаїні, I, 1955, 136);
// робити вигин навколо чого-небудь (про стежку і т. ін.). Іван легко йшов угору крутим плаям, що робив несподівані повороти.., оббігаючи безладно навергане каміння (Петро Колесник, Терок.., 1959, 294).
2. тільки недок., перех., перен., розм. Обминати, обходити що-небудь неприємне, уникати кого-, чого-небудь. Саме те місце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, — стали його оббігати… (Панас Мирний, II, 1954, 45); Собаки оббігали його городами, а невістка.. часто плакалась нашій матері, що дід її задушить своїм тютюном (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 472).
3. перев. док., перех., розм. Біжучи, побувати по черзі в багатьох місцях, відвідати багатьох осіб і т. ін. Ранесенько прокинулась наша панночка. Умилась, прибралась, оббігла усі будинки, увесь двір (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Влас сам не знав, як він встиг оббігти півмістечка, знайти Діну (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 79).
♦ Оббігати (оббігти) очима (поглядом і т. ін.); Очі (погляд і т. ін.) оббігають (оббігли) кого, що — швидко оглядати кого-, що-небудь. Зв’язковий гострим поглядом оббігає кімнату (Юрій Яновський, IV, 1959, 213); Хутко очима оббіг натовп, стрибаючи з обличчя на обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 52); Його очі живо оббігли кімнату — чистеньку, веселу світличку (Іван Франко, VIII, 1952, 328).
4. неперех., розм. Втрачати побілку від змивання її водою, дощем. Вибілила хату, — дощ пішов, вона й оббігла, і впять [знов] руда (Словник Грінченка).