НИЗОВИНА́, и, жін.
1. геогр. Рівнинна частина суходолу, абсолютна висота якої не перевищує, 200 м над рівнем моря. З півночі на південь [України] лежать Придніпровська, а на півдні Причорноморська низовини (Визначні місця України, 1958, 13); — Діти, зараз Музиченко покаже нам на фізичній карті низовини, височини та гори нашої Патьківщини… (Олесь Донченко, V, 1957, 170).
2. Те саме, що низина 1. Горпина звернула з шляху у вибалок, пройшла низовиною і збігла на пагорбок (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 224); Танки йтимуть від лісу зеленою низовиною до населеного пункту (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 154).