НИЗЬКОПРО́БНИЙ, а, е.
1. Який має низьку пробу через велику домішку міді і олова (про золото, срібло).
2. перен. Який має погану, низьку якість. Неодноразово скаржився М. Кропивницький на низькопробний репертуар провінціальних труп того часу (Збірник про Кропивницького, 1955, 84); Ведмежу послугу робить радянській музичній культурі легка промисловість, яка масово випускає грампластинки зі зразками низькопробної зарубіжної музики (Мистецтво, 2, 1961, 39).