НУДИТИСЯ, нуджуся, нудишся, медок.
1. Відчувати нудьгу; перебувати в стані нудьги. Годі ж нудитись, складаючи руки; Кличе робітників рідна земля… (Павло Грабовський, I, 1959, 329); Вона сиділа оце, слухняна, в хаті й нудилась без роботи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); Мелашка вже нудилась за Бісвцями, за батьком, за своєю доброю матір’ю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Яшко довго нудився на самоті (Андрій Головко, I, 1957, 129); * Образно. Небо нудилося. Хмари затягли обрій, наповзали, налягали на землю (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 149).
Нудитися світом — те саме, що Нудити світом (див. нудити). Хоть він за нею і журився І світом цілий день нудився; Та ба! бач треба покидать (Іван Котляревський, I, 1952, 82); То лаяв [Халявський] усякого, хто тільки на думку йому приходив, то світом нудився, і з журби аж захляв (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 208); Чіпка собі нудиться світом, коли немає нікого з товариства (Панас Мирний, II, 1954, 294).
2. рідко. Відчувати нудоту (у 2 знач.). — От кобець — менший вас, а їсти як захоче: Летить — і душить горобця. Зате він з голоду ніколи не нудився (Євген Гребінка, I, 1957, 46).