НЕЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. на що, до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь, неспроможний робити щось і т. ін. До збройного повстання в грудні 1905 р. народ в Росії виявлявся нездатним на масову, збройну боротьбу з експлуататорами (Ленін, 31, 1951, 478); — Нездатний до роботи, та й моя стара вже підтопталась.., — сказав дід Грицай (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 201); Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 113);
// до чого. Який не має здібностей, нахилу до чого-небудь. Нездатний був Тарас до кухарства (Панас Мирний, V, 1955, 310).
2. розм., рідко. Який не підходить для чого-небудь, не відповідає певним вимогам; непридатний. [Джонс:] Не знаю, чи путня глина.. [Річард:] Для скульптури вона нездатна (Леся Українка, III, 1952, 94); Він знав.. всі літери, але по-старому: бе, ве, ге… Демид почав йому виясняти, через віщо його знання нездатне (Борис Грінченко, II, 1963, 76).