НЕВТІШНО, НЕУТІШНО. Присл. до невтішний, неутішний. Од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, не утішно (Іван Котляревський, I, 1952, 87); Килина й Явдоха невтішно плакали та дожидали батька додому (Панас Мирний, I, 1954, 159); — Як починати його [життя] заново? — невтішно думав Вершинін (Олекса Гуреїв, Життя, 1954, 390).
НЕВТІШНО
Тлумачення слова