НЕВМІ́ЛО, НЕУМІ́ЛО. Присл. до невмілий, неумілий. Сама п’єса дуже.. скучна і невміло написана (Леся Українка, V, 1956, 48); — Заспокойтеся, — глибоко зітхнув Сашко і якось невміло погладив Василину по голові (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 536); Неуміло і боязко гладив Ярема її, намагаючись заспокоїти, втішити (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 52).
НЕВМІЛО
Тлумачення слова