НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука і життя, 12, 1957, 5);
// Який виявляє стійкість, твердість, непохитність. Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 211).
НЕУХИЛЬНИЙ
Тлумачення слова