НЕПОКО́ЇТИСЯ, оюся, оїшся, недок. Відчувати хвилювання, тривогу, побоювання, занепокоєння; хвилюватися. Бабуся непокоїлася, бо вже давно не бачила внуків від доньки (Осип Маковей, Вибр., 1954, 276); В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 73); * Образно. Глухо зітхали хвилі, білі чайки непокоїлись над озером (Олесь Гончар, Новели, 1954, 47).
НЕПОКОЇТИСЯ
Тлумачення слова