НЕАНДЕРТАЛЕЦЬ

НЕАНДЕРТА́ЛЕЦЬ, льця, чол. Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп. Перші стоянки палеоантропів-неандертальців, — людей середнього давньокам’яного віку, знайдені в межах лісостепу та на півдні лісових зон (Наука і життя, 9, 1963, 47); У хвилини розпачу Степура думав, що мусить здаватися їй [Мар’яні] просто печерним неандертальцем з доісторичною важкою щелепою, і тоді ненавидів свою зовнішність (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 50).