НАВ’ЮЧУ́ВАТИ, ую, уєш, недок., НАВ’Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Навантажувати кого-, що-небудь поклажею, в’юками. Нав’ючують [інженер-механік і мічман] на спину Рязанова два свинцеві вантажі, чіпляють балони з киснем, закріплюють кисневий мішок (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 43); Галя призналась, що справді недавно плакала, бо в неї вийшла незлагода із свекрухою, яка сьогодні нав’ючила її корзинами та посилала торгувати, а їй соромно було… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 295).
НАВ’ЮЧУВАТИ
Тлумачення слова