НАПИСАНИЙ

НАПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до написати. Понад шляхом стоять стовпи, на котрих були написані верстви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 289); Тиха така вона, нехитра ся мелодія, і видко відразу, що написана тим великим композитором (Гнат Хоткевич, I, 1966, 53); Мої романи вже написані, лежать по бібліотеках (Юрій Яновський, II, 1958, 30); Проміння призахідного сонця по-іншому освітлює весь пейзаж. І вода не написана на першому плані (Олександр Довженко, III, 1960, 105);  * У порівняннях. [Прісцілла:] В пам’яті моїй усі розмови, які я мала з чоловіком, стали, немов написані… (Леся Українка, II, 1951, 449);
//  у знач. ім. написане, ного, сер. Те, що зображене на чому-небудь графічними знаками. Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує, розірвала написане, встала (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140);
//  написано, безос. присудк. сл. [Дівчина:] Се я бачу, тут написано: «Другові дитячих літ на добрий спомин» (Леся Українка, II, 1951, 97); Треба надіслати нові вірші. Але які? Написано їх безліч (Петро Колесник, Терен.., 1959, 45).
♦ На лобі написано див. лоб; На роду написано кому — кому-небудь призначено, судилося щось від народження. [Наталка:] Так йому [батькові] на роду написано, щоб жити багатим до старості, а умерти бідним (Іван Котляревський, II, 1953, 16); — Мені так на роду написано, від народження до смерті меча з рук не випускати (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425); Чорним по білому написано див. чорний.