НАПИХАТИ, аю, аєш, недок., НАПХАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Пхаючи, накладати яку-небудь кількість чогось. Дівчина напхала повнісіньку піч соломи (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 206); Напхали [Сеспель і Гурій] в торбину цибулі, трохи хліба, подалися на станцію (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 241); Петро схопив Марусю й напхав їй за комір мокрого снігу (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 97); * Образно. У машині ми сиділи й лежали один на одному, бо напхали нас туди стільки, що аж мотор стугонів од надмірної ваги (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 76);
// Пхаючи, наповнювати, набивати що-небудь. Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (Іван Кочерга, II, 1956, 297).
2. чим. Наповнювати (їжею). Літом день у день напихали [хлопчики] собі животики недозрілими овочами (Іван Франко, IV, 1950, 303);
// Надмірно годувати. Не можна напихати корову одним силосом, який обумовлює.. підвищену кислотність (Радянська Україна, 1.I 1965, 1); * Образно. — Ці люди мають перебудувати цілий світ. А ви їх напихаєте песимістичними процесіями, мертвеччиною (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 209).