НАПРУ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до напружити. Ми ростемо, одною волею напружені, Комуністичною партією керовані (Павло Тичина, III, 1957, 18).
2. у знач. прикм. Який виражає напруження, перебуває в стані напруження. Бідний канцелярист, крізь усі зусилля й напружену увагу, якої вимагала його праця, спостеріг незвичайний рух довкола себе (Іван Франко, VI, 1951, 154); Напружені нерви не видержали того гуркоту струн, тієї веселості мелодій (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 255); Як приємно відчути напружені м’язи, що враз ожили й покотилися під шкірою рухливими м’ячиками (Олесь Донченко, II, 1956, 137); Данько, як завжди перед боєм, був помітно збуджений, напружений (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 386); На Олю дивиться Мотря уважними, напруженими очима (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 23).
3. у знач. прикм. Який відбувається, здійснюється не ослаблюючись; який потребує напруження сил, енергії і т. ін. Кілька секунд тривав гострий, гранично напружений поєдинок поглядів (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); Вже кілька днів молодий ревком кипів у напруженій роботі (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 54); Вона спинила на ньому уважний погляд, за яким він відчув напружене внутрішнє життя (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 14);
// Сповнений напруження (у 2 знач.). З Кавказу в ті напружені дні було перевезено тисячі офіцерів, козаків (Олесь Гончар, II, 1959, 378).
4. у знач. прикм. Нервово збуджений; натягнутий. Сій статті не годилось придавати характер самооборони, бо при напружених відносинах.. се могло ще більше пошкодити (Леся Українка, V, 1956, 173); Та напружена зловісна мовчанка тривала зовсім недовго (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 19); — Приготуйсь! — різко гукнув Козаков сусідові і сам завмер у напруженому гострому чеканні (Олесь Гончар, III, 1959, 163).