НАПІВЖИВИ́Й, а, е.
1. Близький до смерті, з ледь помітними ознаками життя. Експедиція не загинула. Напівживих людей відшукав у сипучих пісках літак (Олесь Донченко, III, 1956, 205); За колючим дротом серед багнюки і нечистот лежать виснажені напівживі люди (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 149).
2. перен. Який утратив сили, дуже ослаб від яких-небудь переживань, випробувань і т. ін. Олена, яка чекала Ольгу напівжива, побачивши її «цілою», зайшлась нервовим риданням (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 477).