НАКИВАТИ, аю, аєш. Док. до кивати. Він підняв палець в важкому персні і накивав (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 368); Те мовивши, чернець ще й пальцем накивав, Поправив каптура і далі почвалав (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 76); Був собі такий дурний чоловік та була у його і жінка. От під який-то там празник накивала жінка дякові, щоб прийшов (Україна сміється, I, 1960, 253).
♦ Накивати п’ятами — швидко, поспішно втекти; кинутися навтіки. Забравши деяких Троянців, Осмалених, як гиря, ланців, [Еней] П’ятами з Трої накивав (Іван Котляревський, I, 1952, 65); У дев’ятнадцятому році не один пан п’ятами накивав, коли почали наші люди маєтки палити… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 106).
НАКИВАТИ
Тлумачення слова