НАКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Куючи, прикріплювати, приробляти що-небудь до чогось.
Наковувати (накувати) жорна (камінь) — робити насічки, зарубки на жорнах (камені). Якщо нарощування зроблено добре, жорна наковують і пускають в роботу (Колгоспник України, 9, 1958, 43); [Дід:] Піду ж я до млина. Ще треба камінь накувать (Карпенко-Карий, I, 1960, 243).
2. Куючи, виготовляти металеві речі в якій-небудь кількості. — А мати де? — 3 татом, — відповіли ковалята. — Нав’ючили на коні все, що накували за ці дні… (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 386).