НАКАРЯЧКИ

НАКАРЯЧКИ, НАКАРАЧКИ, НАВКАРАЧКИ, присл., з дієсл. поповзти, вилізти і т. ін. На долонях рук і на колінах. Не озираючись, він накарячки поповз у кущі (Олесь Донченко, VI, 1957, 25); Примружившись, Яків навкарачки виліз з канави (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 172);  * Образно. Лихо до нас біжить бігом, а від нас навкарачки лізе (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 34); Із дієсл. підвестися, стати і т. ін. На долоні рук і на коліна. Остап ледве підвівся, ставши навкарачки (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 21); Гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання, кинула геть, і він незчувся сам, як опинився в траншеї, приглушений ударом, поставлений майже навкарачки (Олесь Гончар, III, 1959, 42).