НАЇДАТИСЯ

НАЇДАТИСЯ, аюся, аєшея, недок., НАЇСТИСЯ, їмся, їсися; наказ. сп. наїжся; док. Досхочу їсти, задовольняти потребу в їжі; насищатися. Обідом так наїдався [Славко], що аж робилось йому гидко, не міг на страву подивитись (Лесь Мартович, Тв., 1954, 239); — Може, ти не наїдаєшся? Може, добавки тобі? Ти не соромся! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 277); — Коли ти, Попенко, наїсися? — спитав його Шестірний, закриваючи книжку (Панас Мирний, I, 1954, 331); — Насипай ще, Миколко, — припрошує дядина. — Дякую, — кажу, — дядино, я вже наївся (Іван Багмут, Опов., 1959, 7);  * Образно. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє. Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Тарас Шевченко, I, 1963, 246).
♦ Блекоти наїстися див. блекота; Наїстися буханів див. бухан.