НАЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Стос. до нації, національності, пов’язаний з їх суспільно-політичною діяльністю. Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками, і за це йшли на смерть кращі сини України (Петро Панч, В дорозі, 1959, 244); — Коріння національного гноблення таїться в пануванні поміщиків та імперіалістичної буржуазії (Андрій Головко, II, 1957, 524).
2. Власт. певній нації, національності; який відображає їх характер, особливості. Віктор був у національному грузинському одязі, який дуже йому личив (Олесь Донченко, V, 1957, 460); Кожна національна культура [народів СРСР] вбирає в себе надбання інших братніх культур і насамперед багатої російської культури (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 11);
// у знач. ім. національне, ного, сер. Те, що виражає характерні особливості якої-небудь нації. Інтернаціональне виражається лише в національному і через національне, бо безнаціональної культури не існує (Радянське літературознавство, 1, 1961, 26).
Національна мова — мова нації, що склалася на ґрунті мови тієї народності, з якої розвинулася дана нація, сформувавшись, закріпилася в літературі і стала літературною мовою нації. На відміну від мов народностей, національні мови мають порівняно меншу розпорошеність, більшу інтеграцію діалектів (Нариси з діалектології української мови, 1955, 13).
3. Державний, який належить даній країні або стосується її народу. Національною гордістю радянського народу є те, що він перший у світі відкрив славетну епоху в історії людства — епоху переходу від капіталізму до комунізму (Наука і життя, 8, 1959, 1); — Здається, він [Гальванеску] почесний член національної сільськогосподарської академії у Бухаресті (Юрій Смолич, I, 1958, 50).
Національний доход — частина сукупного, створеного працею населення країни за певний період суспільного продукту, яка залишається після заміщення спожитих засобів виробництва. Найбільш узагальнюючим показником підвищення добробуту народів є зростання національного доходу (Наука і життя, 4, 1961, 14).
4. Стос. до окремої, нечисленної національності. З’їзд [IX з’їзд КП(б)У] цілком схвалює роботу ЦК серед нацменшостей, зокрема утворення національних районів і сільрад (польських, єврейських, німецьких, болгарських та ін.) (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 259); Національна область.
Національна меншість — національність, яка за чисельністю становить меншість порівняно з основною масою населення країни. Етнографи були членами різних урядових комісій у справах національного районування, .. працювали у відділах національних меншостей при Виконавчих Комітетах Рад і т. д. (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 3).