НАЧІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАЧІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся і НАЧЕПИТИСЯ, чеплюся, чепишся; мн. начепляться; док.
1. Чіпляючись, навішуватися на що-небудь, прикріплюватися до чогось і т. ін. Женя й собі почав постукувати ногами, бо.. до його черевиків начіплялась глина (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 31); Вона.. вибирала соломинки, що начіплялись їй у косу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 35).
2. тільки док., перен., розм. Настирливо вимагати чого-небудь; причепитися. — Нащо ти брав [червінці]? — спитав дід. — Та я, каже, й не хотів, так начепилися, — бери та й бери. Силоміць у кишеню накидали (Панас Мирний, I, 1954, 188); [Приблуда:] Така бенеря як начепиться, то гірш пропасниці (Марко Кропивницький, I, 1958, 161).
3. тільки док., перен., розм. Набиваючись, пристати до кого-небудь. Христя дуже голінна до хлопців, начепилася на Хведора (Панас Мирний, III, 1954, 59);
// Накинутися на кого-небудь (із лайкою, докорами і т. ін.). Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: — Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 97).