МУ́КА, и, жін., чого, з означ. і без додатка. Страждання, зумовлені фізичними болями, духовними переживаннями тощо. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові.. муки (Тарас Шевченко, II, 1953, 131); [Річард:] Тепер мені сидіти, дивитися на сії зайві руки, позбавлені коханої роботи, єдиної, що красила життя, се гірше, ніж непрощена провина, ніж муки совісті… (Леся Українка, III, 1952, 12); Про боротьбу, муки і страти декабристів написав Шевченко свою поему «Неофіти» (Максим Рильський, III, 1956, 10); Не знав ніяких творчих мук Цей кандидат [наук] Данило Жук (Степан Олійник, Вибр., 1957, 333);
// у знач. присудк. сл. Про щось болюче, тяжке, нестерпне. Звісно, при таких умовах праця в газеті — одна мука та й годі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 179); Позика — не штука, та віддача — мука (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 51).
♦ Муки Тантала — те саме, що Танталові муки (див. Танталів); На муки давати — мучити, терзати. Били мене, били, на муки давали (Словник Грінченка); Ходіння по муках — низка тяжких випробувань, що наступають одне за одним. Я.. ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 111).
МУКА́, и, жін., розм. Те саме, що борошно 1. Узяла [бабуся] муки пшеничної, замісила водою (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 198); Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366).
♦ Перемелеться, мука буде — з часом усе неприємне минеться, забудеться. — Лягла б ти спати, доню. Цур їм, усім тим балачкам! Перемелеться, мука буде (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 106).