МОСТИТИСЯ, мощуся, мостишся, недок.
1. Займати місце, розміщатися біля кого-, чого-небудь, на чомусь. Стара циганка накладала червону люльку свіжим тютюном і вигідно мостилася на призьбі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375); Душ з п’ять хлопців мостилося коло стола з книжками (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 107); Коли Варя, ридаючи, падала на білу гору подушок, тут уже Хома не витримував: мостився поруч, гув біля неї голубком до настання повного миру та згоди (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 32).
2. перен., розм. Готуватися, збиратися робити щось, стати кимось. [Марфа Варфоломіївна:] Кажуть, що Леонід Петрович моститься тебе сватати (Марко Кропивницький, II, 1958, 270); [Оксана:] Що це він ніби вороже зустрінувся з тобою? [Гужій:] Ну, ще б пак! Він же сам мостився до тебе в чоловіки (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 165); Риболов моститься сісти кроків за двадцять від Клима (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 93).
3. Пас. до мостити 1.