МІСЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до певної місцевості, краю (див. край 1 5); не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Леся Українка, V, 1956, 390); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов’язана з колишнім побутом, з старою культурою села (Нариси з діалектології української мови, 1955, 16);
// Який виготовлений у певній місцевості, не привізний. У світлиці тій [для туристів], не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45); На базі місцевих ресурсів працює одна з найбільших на Україні паперова Понінківська фабрика (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 245); Ввечері вона скликала комсомольські збори і запропонувала оголосити для вільнолуцької молоді недільник по вивезенню місцевих добрив (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 176);
// Який живе у даній місцевості. — Але я приїду і не проханий на вінчання, — Але ж місцевий батюшка буде гніватись, бо ви одіб’єте од його заробіток (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 113); — А мені радять: не купили б ви книжечки нашого місцевого поета (Степан Васильченко, I, 1959, 350); Оповідач, Матвій Петрович Кравченко, могутньої будови чоловік, був місцевий житель і старожил (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 42);
// Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Особливо важко було добувати дозвіл на кожну виставу від місцевої влади (Минуле українського театру, 1953, 29); Цілі вечори, довгі ж, осінні, гомоніли селяни про землю, про місцеву владу, про новини (Андрій Головко, II, 1957, 89); Всі партійні організації автономні у вирішенні місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12).
Місцевий колорит — характерні особливості (побут, пейзаж і т. ін.) певної місцевості, переважно відображені в творах мистецтва. Ти знаєш, яка це [«Тіні забутих предків»] трудна для перекладу річ, дякуючи місцевому колоритові та гуцульській мові (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 425).
2. Який поширює свою дію тільки на частину цілого. Усяке так зване місцеве лікування: дієта, тепло, застосування в’яжучих засобів тощо — завжди позначаються на стані центральної нервової системи, а значить, і на стані всього організму (Наука і життя, 1, 1966, 46); Санітар налив повну склянку горілки і подав матросові.. Це й був увесь загальний і місцевий наркоз лікаря Заброди (Василь Кучер, Голод, 1961, 117).
▲ Місцевий відмінок — відмінок, який відповідає на питання де? в якому місці? У місцевому відмінку однини іменників II відміни найширше виявлені різноманітні закінчення (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 441); Місцевий комітет — виборний орган первинної профспілкової організації; місцевком; Місцевий час — час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.