МІ́НІМУМ, у, чол.
1. Найменша кількість чого-небудь. Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Організація і технологія тракторних робіт, 1956, 275).
Прожитковий мінімум — найменша кількість грошей, засобів для прожитку. На книги і грампластинки він витрачав більшу частину свого заробітку, залишаючи собі тільки дуже невеликий прожитковий мінімум (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 100); Всякий труд повинен мати якусь моральну і матеріальну винагороду.. Вона може бути нижча від прожиткового мінімуму, але ж все-таки повинна бути! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 348).
2. чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі. Сагайдак склав для гуртка тваринників програму з зоотехнічного й ветеринарного мінімуму (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 134); — Мені ще захищати диплом, здавати іспити, кандидатський мінімум… (Натан Рибак, Час, 1960, 324).
3. у знач. присл., розм. Найменше, мінімально. — Повість — це мінімум рік життя… а їх залишилося не так уже й багато… (Олесь Донченко, VI, 1957, 626); [Величко:] Що ти пропонуєш? [Коваль:] Шість тисяч, [Небаба:] Мінімум. І без паніки, товаришу Горох (Іван Микитенко, I, 1957, 50).