МА́ТА, и, жін.
1. Сплетене із соломи або очерету покривало, підстилка тощо. Дістав [Нур] з кишені ключик і відімкнув чималеньку, обковану залізом скриньку, що непомітно стояла в кутку, накрита солом’яною матою (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 51); На токах, що не мають навісів, повинні бути брезенти або мати для захисту зерна від дощу (Колгоспне село, 9.VII 1954, 3); Мар’ян відірвав легко прибиту до одвірок очеретяну мату, і старий зайшов до оселі (Михайло Стельмах, I, 1962, 419).
2. М’яка підстилка, матрац, що захищає спортсмена від ударів під час падіння, стрибка. Гімнастична мата.