МАЛЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Невеликий розміром, незначний величиною; протилежне великий. З маленької іскри великий вогонь буває (Номис, 1864, № 3840); Огей маленькими ковтками п’є чай (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 207); Гайна Ланко працювала тепер в одній із маленьких кімнат другого поверху (Вадим Собко, Зоряні крила, 1950, 237);
// Недовгий, неширокий і неглибокий (про водойми). Маленька річка; Маленьке озеро;
// Невисокий, низький. Маруся перескочила через маленький перелаз (Нечуй-Левицький, III, 1956, 335); У мене був земляк Карпо, з комендантського взводу, маленький такий чоловічок, мені до пояса (Юрій Яновський, I, 1958, 312);
// Неширокий, вузький. Он ярочки зелененькі, Стежечки по них маленькі, Перевиті, мов стрічечки, Збігаються до річечки (Леся Українка, I, 1951, 15);
// Невеликий обсягом. Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 54); — Хазяїн, знавши мою чесність, посилав мене не за великими ділами по маленьких ярмарках (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 70).
2. Невеликий кількісно; нечисленний. Маленький гурток подорожніх притих, не почуєш і слова (Леся Українка, I, 1951, 308);
// Незначний сумою (про гроші). Жінка, одна собі з дівчам, прийняла її за поміч у роботі і за маленьку плату, поки їй тут треба жити (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 282).
3. Короткий, недовготривалий (про відрізок часу). Маленьку хвилинку економ дивився на хлопця мовчки (Степан Васильченко, II, 1959, 54); Маленький день.
4. Невеликий віком (переважно про дітей); малолітній. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх (Тарас Шевченко, I, 1951, 390); Тішся, дитино, поки ще маленька, Ти ж бо живеш навесні (Леся Українка, I, 1951, 61); Сьогодні, слухаючи, як моя маленька внучка щебече про святкові іграшки, я згадав одну ялинку (Іван Багмут, Опов., 1959, 3);
// у знач. присудк. сл. — Хіба я маленька, щоб сама не вишила собі сорочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 43);
// у знач. ім. маленький, кого, чол.; маленька, кої, жін.; маленьке, кого, сер. Про хлопчика, дівчинку, немовля. Спить маленький; матусину руку щільненько Обняли рученята дрібнії (Леся Українка, I, 1951, 341); Маленька встане: «Мамо, мамо, А де наш тато?» (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 61); А маленьке під серцем ніби теж біду почуло — так тріпочеться, так гупає ніжками!.. (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 482).
5. Незначний за силою, ступенем свого вияву. Силка маленька, жилка тоненька (Номис, 1864, № 8232); — Щоб я.. через тебе мала хоч маленьку втіху, не терпіла б ніякого горя (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 352); Маленьке лихо в інший час І значним людям докучає (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 180);
// Несильний, нетривалий (про явища природи). Погода у нас ось уже тиждень як не дуже добра, вітер і хмарно, вночі був маленький дощ (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334);
// Тихий, неголосний (про звуки, голос). Вночі дядько ніколи не спав. Роззується й ходить.. по хаті, прислухаючись до маленької шамотні, до легенького стогону (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Дочка малая не бралась до іграшок — любила вона з ненькою розмовляти та часом співала маленьким голосочком батькові пісні (Марко Вовчок, I, 1955, 365);
// Який має в незначній мірі риси, ознаки чогось. Накладали [пани] велику пеню на того [з людей], хто пропускав у жнива дні. Стала знов маленька панщина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Вечірня Гаага пливла у туман. — Пора вже й додому, — сказав капітан. Додому — це значить на борт корабля. То ж наша маленька радянська земля (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 86).
6. Який не має великого значення; неістотний. — Ваше превосходительство! Я до вас маю просьбу маленьку (Панас Мирний, III, 1954, 284); Я хочу тобі написати про один маленький факт нашої бойової обстановки (Юрій Яновський, I, 1954, 60); [Катрич:] Роблю своє маленьке діло і… Повірте, що більшого я не хочу (Захар Мороз, П’єси, 1959, 305);
// у знач. ім. маленьке, кого, сер. Щось незначне, не дуже важливе. І те маленьке, що зроблю в житті, Ввіллється — в неосяжне і могутнє (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 8).
♦ Моє (твоє, наше і т. ін.) діло маленьке — мене (тебе, нас і т. ін.) це не стосується; від мене (тебе, нас і т. ін.) це не залежить. — А твоє діло маленьке, — сердито озвався хтось із багатого кутка. — Тобі ніхто не заважає (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 128).
7. перен., зневажл. Позбавлений внутрішньої глибини. Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256);
// Нікчемний (про людину). — А видиш, багачу, таки ти мені, бідному, завидуєш… Який ти межи людьми сиромудрий, а який ти маленький коло моєї Анички (Лесь Мартович, Тв., 1954, 155).
8. Який займає невисоке суспільне або службове становище. Навіть ясне око пана станового не зупиняється на такій маленькій особі, як сільський крамар (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 261); Начальство завітало не з маленьких (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 177).
Маленька людина — людина, що займає скромне, низьке суспільне становище. — Ми — люди маленькі, — повторив Волинчук, ворухнувши бровами (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 47); Візьмімо, нарешті, ставлення російської літератури до так званої маленької людини. Гоголівський Акакій Акакійович був оточений співчуттям і вболіванням (Шамота, Талант і народ, 1958, 15).