М’ЯКШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати м’якшим, утрачати твердість. Сніг м’якшає, лід дірчавіє, чорніє (Панас Мирний, I, 1949, 323); Метал піддається, м’якшає і набирає точної потрібної форми (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 5).
2. перен. Ставати менш суворим, поступливішим, добрішим. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Панас Мирний, I, 1949, 363); Всеволод м’якшає на обличчі, щиро й довірливо дивиться конюшому у вічі (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 25).
3. перен. Ставати приємнішим для ока, слуху; ставати менш різким. На заході небо спалахнуло червоним вогнем, поволі остигало, й м’якшали кольори фарб (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 151); Згадуючи про синів, голос Браги м’якшає, ласкавішає одразу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 266).