М’ЯКНУТИ, ну, неш, недок.
1. Ставати м’яким (у 1 — 3 знач.). Забризкана росою дорога м’якла під колесами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 326); Тут голос прихожого почав м’якнути (Іван Франко, VIII, 1952, 142).
2. Ставати розслабленим, млявим. Під тими поглядами, що або сміялися, або іскрами обсипували його, — м’як [Сава], ослабав і тратив усяку волю (Ольга Кобилянська, II, 1956, 30); Все повільніше й повільніше спливають на пам’ять цифри, голова туманиться, тіло м’якне, очі злипаються, подих стає повільнішим, глибшим… (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 220).
3. перен. Ставати добрим, лагідним, чутливим; лагідніти. Вона чує, як її серце м’якне, тане, мов той віск палаючої свічки… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Батько успокоювався, м’якнув, цілував сина і умовлював [умовляв], щоби він уже раз прийшов до свідомості та поправився (Ольга Кобилянська, I, 1956, 77).