М’ЯКЕНЬКИЙ

М’ЯКЕ́НЬКИЙ, а, е, пестл. Досить м’який. А почне мені дріматись, Я під голови м’якеньку.. Підгорну мою рученьку (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 254); Де усу буть, пушок м’якенький Біленьку шкуру пробивав (Іван Котляревський, I, 1952, 223); Та хоч і сирота, а Левкові добре було: був і обмитий, .. щонеділі була й сорочечка біленька, і буханець м’якенький (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 255); — Нехай жінка буде, як кропива жижкая [жалка], а в здатного чоловіка у тиждень стане м’якенька, як шовкова (Марко Вовчок, VI, 1956, 267); Став Панкратій Семенович таким запобігливо-солоденьким, таким м’якеньким, що хоч до рани прикладай (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 173).