ЛИЧА́К, а, чол.
1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив’язуючи до ноги мотузками. І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 102); Саморобні постоли та ще личаки з липової кори були тут [на Гуцульщині] єдиним взуттям для бідноти (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 8); Ходив [Митрофан], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (Олесь Гончар, II, 1959, 135).
2. перен., заст. Вбога людина.