ЛУПЦЮВАТИ

ЛУПЦЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Те саме, що бити 2. Бурлаки.. миттю кинулись на осавулу і почали його лупцювать кулаками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); — Добре, синку. Отак лупцюй кожного, як мене колотив. Нікому не попускай (Олександр Довженко, I, 1958, 218); Василь злісно лупцював тварин бичем по мордах, по ногах — по чому поціляв (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 184).