ЛУБ’ЯНИЙ

ЛУБ’ЯНИ́Й, а, е. Прикм. до луб. Клітини, що розташовані в лубові, називаються луб’яними волокнами (Практикум з анатомії рослин, 1955, 86); До школи входить кільканадцять парубків з дрючками, луб’яними збитками (Іван Франко, IX, 1952, 176);
//  Який містить у собі волокно — луб. Волокна луб’яних рослин містяться глибоко в корі (Технічні культури, 1956, 186);
//  Вигот. з лубу. На вишневій гіллячці висіла луб’яна козубенька (Нечуй-Левицький, I, 1956, 475); На жовтій луб’яній дошці парували варені лини та окуні (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 173);
//  перен. Схожий на луб; негнучкий, невправний. Он пан той не з наших, і язик у нього луб’яний, мовляли, а він і того звичаю навчив (Ганна Барвінок, Опов., 1902, 368).