ЛЮДОМО́Р, а, чол., книжн. Той, хто морить, знищує в муках людей. Її [Україну] не взяти змором, ..не обдурить Підступним тим, кривавим людоморам (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 35); І казяться, лютують людомори — життя, народів, миру вороги (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 232);
// Уживається як лайливе слово. Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане (Тарас Шевченко, I, 1951, 338).
ЛЮДОМОР
Тлумачення слова