ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, чол., перев. з означ. Той, кого особливо люблять. Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Панас Мирний, IV, 1955, 10); Спить солдат, любимець всього взводу, І вінки кладуть йому до ніг… (Юрій Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).
ЛЮБИМЕЦЬ
Тлумачення слова