ЛЕСТИТИСЯ, лещуся, лестишся, недок.
1. до кого, коло кого. Ніжно горнутися, виявляти ласку до кого-небудь; ластитися. Хотіла було [мати] сваритись на дочку, .. так та ж як узяла коло неї леститись, і приговорювати, і розважати її (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 49); Лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (Іван Франко, III, 1950, 154).
2. перен. Лестощами, догідливістю намагатися привернути до себе чиюсь увагу, добитися чийого-небудь довір’я або замаскувати свої підступні думки, наміри. [Роман:] Я не хочу ні леститися, ні умизгатися, щоб таким побитом зменшити свою провину… (Марко Кропивницький, II, 1958, 54); — Мені здається, що темні є замисли греків, а подвійним їх язик. Цей посол недарма позичав очей у собаки і лестився на всі лади, що аж огидно було його слухати (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 117).