ЛЕ́НІНСЬКИЙ, а, е.
1. Належний В. І. Леніну. Задумавшись, знов і знов перечитувала Вутанька ленінські слова, що паленіли в глибині сцени на червоному полотнищі (Олесь Гончар, II, 1959, 184); Делегатам роздали передсмертні листи і нотатки Леніна, відомі в партії як ленінський заповіт (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 166);
// Присвячений пам’яті В. І. Леніна. Якось у школі на ленінськіп святі обрали мене делегатом на зліт (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 15);
// Пов’язаний з життям і діяльністю В. І. Леніна. Ленінську меморіальну зону в Розливі відвідали представники творчих спілок України (Літературна Україна, 3.VI 1969, 1).
▲ Ленінська премія — премія за впдатпі досягнення в галузі науки, літератури та мистецтва, встановлена на честь В. І. Леніна. Великій групі провідних учених, конструкторів і спеціалістів присуджено Ленінські премії (Наука і життя, 1, 1958, 2); Ленінський призов у пар тію — масовий прийом до Комуністичної партії передових робітників у зв’язку із смертю В. І. Леніна. Для кампанії ленінського призову партія встановила: вербувати тільки робітників від верстата, лише робітників, зайнятих в даний час безпосередньо у виробництві (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 241).
2. Створений В. І. Леніним. Досвід Радянського Союзу і країн народної демократії підтвердив правильність ленінського положення про те, що в період побудови соціалізму класова боротьба не зникає (Програма КПРС, 1961, 20); Ленінська теорія відображення дає ключ до розуміння об’єктивного світу (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 9).
3. Який відповідає настановам ленінізму, оснований на його засадах. Член партії повинен: .. Бути непримиренним в усіх випадках, коли порушуються ленінські принципи добору і виховання кадрів (Статут КПРС, 1961, 6); Мудра ленінська національна політика возз’єднала нас у державу, про яку мріяли віками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 244);
// Який є послідовником вчення В. І. Леніна. І це говорить людина, що називає себе комісаром! Ні, не такою уявляється йому душа ленінського революційного комісара! (Олесь Гончар, II, 1959, 116).