ЛАТИ́НЦІ, ів, мн. (одн. латинець, нця, чол.; латинка, и, жін.), іст., розм. Те саме, що латиняни. — Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, — Еней так з човна закричав (Іван Котляревський, I, 1952, 201); — От дурні, синку, були латинці: вони й не знали, чи існує на світі горілка… (Олександр Довженко, I, 1958, 219).
ЛАТИНЦІ
Тлумачення слова