ЛАСКАВЕЦЬ 1, вця, чол.
1. заст. Благодійник (у 1 знач.). Ляхистан ухиляється від сплати харчу і не приборкує козаків, отже, він постає проти свого володаря і ласкавця (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 461).
2. нар.-поет. Коханець. Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить; за ним іде чорнявая, білі ручки ломить… Весь світ сходить, та не найде такого ласкавця! (Павло Чубинський, V, 1874, 317); Театру злий законодавець І перемінливий ласкавець Найчарівливіших актрис, Почесний опікун куліс, Онєгін наш уже в театрі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 18).
ЛАСКАВЕЦЬ 2, вцю, чол. (Bupleurum, L.). Трав’яниста, переважно лісова рослина родини зонтичних з блідо-рожевими квітками. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, васильків, чорнобривців (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 94); На горбах, на моріжках, .. на схилах горбів зеленіли кущі ласкавцю (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 283).