КИП’ЯТО́К, тку, чол. Те саме, що окріп. Тільки що Мелашка ступила на поріг, Кайдашиха крикнула так, неначе на неї хто линув кип’ятком (Нечуй-Левицький, II, 1956, 344); Платон заходився готувати вечерю. Нарізав сала, хліба, приніс чайник кип’ятку (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 132); Якщо часник старий, його ошпарюють кип’ятком і товчуть після того, як з нього збіжить вода (Українські страви, 1957, 242); * У порівняннях. Вода шуміла круг дому, мов.. у казані кип’яток (Іван Франко, III, 1950, 433).
КИП’ЯТОК
Тлумачення слова