КУРІННИ́Й, а, е.
1. Прикм. до курінь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Олесь Гончар, I, 1954, 444).
2. у знач. ім. курінний, ного, чол., іст. Те саме, що Курінний отаман. Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був! ..Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (Олекса Стороженко, I, 1957, 177); До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 21); Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов.. І до юрби полонених сам курінний підійшов… (Володимир Сосюра, I, 1957, 185).
Курінний отаман, іст.: а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.). Тілько три чайки, слава богу, Отамана курінного, Сироти Степана молодого, Синє море не втопило (Тарас Шевченко, I, 1951, 285); [Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (Олександр Корнійчук, I, 1955, 223); б) ватажок куреня (у 5 знач.).