КУПАНИЙ

КУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до купати.
♦ [Як (мов і т. ін.)] купаний у барвінку (любистку) — дуже вродлива людина. І той Чайченко! Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? (Марко Вовчок, I, 1955, 229); В хату вскочила Маруся. Струнка, вродлива, мов купана в любистку, вона внесла з собою запах осіннього бадьорого вітру (Петро Панч, I, 1956, 430); Купаний в окропі — дуже запальний. Він буде приймати в канцелярію «молодих»? Навіщо? Щоб скомпрометуватися; щоб мати неспокій, а то — хто зна? — може, й великий клопіт? Хіба він не знає тих шибайголів, купаних в окропі!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164).