КРУТЬ

КРУТЬ, присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутнути і крутнутися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Марко Вовчок, I, 1955, 75); — Побачила нас [хазяйська дочка] і — круть у хату (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 168).
♦ Ні круть ні (ані) верть — про безвихідне, тяжке становище. Розкажи [ластівочко]: чи й там, як тута, Пекло скрізь — ні верть ні круть (Павло Грабовський, I, 1959, 327); Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 106); Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть — що не роби, нічого не вдієш. Руба поставив [Тарас] питаная: «Хочеш за мене заміж чи ні?» .. Отут мені, хоч круть, хоч верть (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 71).